​

Г. Костоправ з товаришами намагався створити єдину літературну мову приазовських греків. Справа в тому, що греки – переселенці з Криму, які поселилися в приазовських степах розмовляють на абсолютно двох різних мовах: греко-елінській («румейській») і греко-татарській («урумській»). Це по-перше. А по друге, навіть у греків, які розмовляють румейською, багато діалектів. У цих умовах створення єдиної літературної мови вирішило б багато національно-культурних проблем.

 

За сім років (1924-1931 рр.) великий поет написав 300 віршів, а надрукував лише 10. Це говорить про критичне відношення Костоправа до твоєї творчості. З 1931 року Георгій Антонович починає писати вірші на рідній грецькій мові. Багато працює над удосконаленням своєї поетичної майстерності. Дивує жанрове і тематичне різноманіття творчості Георгія Костоправа: вірші і поеми, казки, критичні статті, оповідання та п’єси! Георгій Антонович став делегатом І Всесоюзного з’їзду радянських письменників. Саме тут він неодноразово зустрічався і розмовляв з М. Горьким, який подарував йому свою книгу з автографом. В квітні 1935 року він отримує членський квиток Спілки письменників, підписаний М. Горьким. Все це надихає поета.

​

Він оспівує все нове, що принесла радянська влада: «Удрамайдъа» («Частівки»), «Соя» – «Родня», «Врадьыс» – «Вечер», «Яшлых» – «Молодость»). В цих вторах поет прославляє соціалістичну батьківщину. Його дуже непокоїть процвітання фашизму в Європі і він з тривогою закликає бути пильними і готовими до боротьби за вітчизну. Саме про це йдеться мова в його поетичних творах: «Сымур» – «Сегодня», «Туфидь эн фидь» – «Змея есть змея». Поет вірить в силу своєї країни, вірить тим, хто веде її цим шляхом.

​

Костоправ постійно шукає себе. Він пише про боротьбу за нове життя, про правду і добро, про філософію життя. Про це свідчать його вірші:

​

​

Есть и в небе тоже тайна смерти.

Над землей приветливо сверкая,

Вдруг звезда погаснет одиноко,

Золотые искры рассыпая.

(«Есть и в небе тоже тайна смерти»)

Я «царь природы» – жалкий шут! – увы,

Не в силах разорвать, разбить оковы рабства,

Куда идти? Что делать? Где же вы

Любовь, свобода, равенство и братство?!

​

​

​

​

​​

Наша жизнь, как море в бурю

Со стихией вечно споря,

Мы плывем по грозным волнам

Средь бушующего моря.

(«Наша жизнь, как море в бурю»)

​

​

Але значну частину його віршів цього часу складала пейзажна лірика. Ці вірші світлі, прості, повні віри в життя и краси.

​

​

Я люблю в глухую осень

тихий грустный листопад

и задумчиво-угрюмый

обнаженный старый сад…

Красота не знает смерти.

Верь бессмертью красоты!

С каждой новою весною

Будут новые цветы.

​

​

В цей період у Костоправа з’являються рядки, які характеризують про підвищення його майстерності. Він влучно використовує всілякі деталі, порівняння та епітети.

​

​

Люблю я осень

Желтые листья

И крики птиц, летящих вереницей,

И милые, счастливые мечты

Над неоконченной станицей…

И чудится в мечтах порою счастье мне:

Отзывчивой души слова привета, ласки…

Мне слышатся они как в детстве, в полусне

Знакомые слова почти забытой сказки

(«Люблю я осень»)

​

​

Період 1931-1937 років характеризується зміною поглядів Костоправа на літературу. Про це він сам говорить в своєму автобіографічному нарисі. Чому це сталося? По-перше, поет визнав свою громадянську позицію і завдання художника. Звідси і патріотична тематика віршів, дві основні теми в його творчості: звеличувати нову соціалістичну батьківщину і боротися з тими, хто заважає її процвітанню. Крім того, у Костоправа з’являється велика кількість сатиричних творів, в яких він висміює оточуючу дійсність. По-друге, в своїй пейзажній та любовній ліриці відходить від «надуманого» романтизму.

​

І, нарешті, важлива обставина змін творчості Костоправа – з 1931 р. він починає писати на рідній грецькій мові Приазов’я, румейській.

​

3 грудня 1937 року Г. Костоправ стає жертвою репресій – жертвою «Грецької операції». І, звичайно, його творчість була заборонена.

​

Друге народження почалось на початку 60-х років, коли донецький критик Є. Волошко написав нарис про Г. Костоправа. В ньому було сказано, що Постановою Президіума СП України в 1960 році Г. А. Костоправ, у зв’язку з реабілітацією, посмертно відновлений у правах члена Спілки радянських письменників. 12 червня 1962 року в газеті «Літературна Україна» вийшла стаття М. Рильського «Георгій Костоправ». В ній він писав: «Трагічні обставини спричинилися з того, що Георгій Костоправ рано пішов від нас і що нині мало хто про нього знає. Свого часу ім’я цього талановитого грецького поета, який жив на Україні, було широко відоме і воно заслуговує на те, щоб його знати і тепер… Очевидно, час уже подбати про те, щоб перевидати кращі твори Георгія Костоправа – і мовою оригіналу, і в перекладі на українську. Це була б значна подія в культурному житті приазовських греків та і всієї України».

​

В 1963 році видається збірник творів Костоправа «Калимера, зисимо!» в перекладі на російську мову. В 1968 році аналогічний збірник «Здрастуй, життя!» з’являється на українській мові. Але, на жаль, на грецькій мові книг Г. Костоправа зберіглося небагато. Видання книг поета призвело до оживлення поетичного життя Приазов’я.

​

У зв’язку з демократичними процесами в нашому суспільстві, сьогодні виникає великий інтерес до фольклору приазовських греків. Створюються етнографічні музеї, національно-культурні організації, які піклуються про відродження культури, вивчення рідної мови. В червні 1988 року в м. Маріуполь було проведене обласне свято фольклору Донбасу «Хоровод дружби». На ньому була подана народна творчість приазовських греків. В вересні 1988 року вперше пройшов фестиваль «Мега юрти» («Велике свято») в селищі Сартана. «Велике свято» проводиться і в наші дні. В урочистій атмосфері цих свят лунали вірші Г. Костоправа. Здавалось, що поет передбачав ті позитивні зміни, які сталися у нас.

​

​

​

​