Грецька операцiя
«Я запитала: «Хто там?» – писала Ольга Євгеніївна. Мені відповів чоловічий голос: «Відкривайте. Нам потрібен Костоправ». Я відкрила двері. Увійшли двоє в цивільному і сусід з нашого двору. Провела їх на кухню. сама пройшла у спальню. Мій чоловік безтурботно, як мале дитя, спав. Я покликала Юру, він відкрив очі: «Юра, там тебе питають». (Вдома Георгія Костоправа звали Юрієм). «Коли чоловік вийшов на кухню, то один з цивільних пред’явив йому папір» (як потім з’ясувалося, це був ордер на арешт Костоправа, а також на обшук його квартири).
У листі далі події викладалися таким чином: «І відразу почали ритися в книгах, паперах, ящиках. Закінчивши обшук, вони забрали облігації й вимовили: «А ви одягайтеся, підете з нами. Ми жили тоді по вулиці Карла Лібкнехта, 7. Я побігла до їдальні, відкрила віконниці і подивилася у вікно. Ці двоє і з ними Костоправ пішли вгору, по Торговій».
(Ольга Євгеніївна, дружина Косправа)
В ніч з 23 на 24 грудня 1937 року в двері, де жила сім’я Костоправа, постукали. Що відбувалося в цей день можна дізнатися зі слів дружини Костоправа, Ольги Євгеніївни. Двері відкрила саме вона:
(Приклад ордера на обшук того часу)
(Чекісти, 1937р.)
Із розповіді дружини складається враження, що Костоправа заарештували доволі мирно, без зайвого галасу. Але самі представники влади, шукаючи чим можна було б поживитися в квартирі, забрали облігації Костоправа. Справді, а що ще можна було знайти в бідного поета? Хотіли ще привласнити стару жовтувату медаль, але коли один з них розсудливо порадив «цивільним» спочатку медаль спробувати на зуб, переконались, що це не золото та поклали на своє місце. При розставанні вже біля дверей, Георгій легенько стиснув руку дружини. Можна тільки уявляти, що в ту мить пережила сім’я Костоправа. Чи повернеться Георгій Антонович додому? Що буде робити Ольга Євгеніївна? Чому ж поета затримали? Чого чекати далі? Що взагалі сталося?!
Директива 50215
А насправді в цей час почалися цілеспрямовані переслідування греків за наказом 11 грудня 1937 року, коли нарком внутрішніх справ СРСР М. І. Єжов, з відома І. В. Сталіна, підписав директиву 50215. Цей зловісний для всіх греків наказ став смертельним, бо почались жорстокі каральні заходи проти народу грецької національності. Ретельно прочісували і обшукували Маріуполь і деякі села донецького Приазов’я. Головним об’єктом цих облав були представники грецького населення України, ті представники народної інтелігенції, які в середині 20-х років повірили в проголошений більшовиками курс на коренізацію і очолили процес культурного відродження приазовських греків. Місцеві органи НКВС отримали від наркома внутрішніх справ УРСР І. М. Леплевського (пізніше розстріляного 28 червня 1938 р.) ліміт на арешт п’яти тисяч греків, і це тільки по Донецькій області. Цей наказ був отриманий з Москви, з відома «вождя всіх часів і народів». Операції почалися в кожному місті РСР. А території Союзу були просто неосяжними. Можна тільки уявити що відбувалося в державі. Тепер ніде греку неможливо було сховатися від очей НКВС. Почалися арешти невинних і в Маріуполі, як і в усьому Приазов’ї.
(Сторінки Директиви№50215)
Одним з перших був заарештований «головний змовник» Георгій Костоправ. При заповненні протоколу допиту слідчий поцікавився родом діяльності арештованого. Автор багатьох віршів, поем, перекладів з української, член Спілки письменників СРСР на це питання відповів просто «Літератор». Тюремному працівнику не сподобалась ця відповідь, тому в протоколі з’явився такий запис: «газетний працівник». Слідчі-енкаведисти – це бездушні, цинічні і жадібні люди, готові вбивати ні в чому невинних людей і отримувати за це чини, нагороди, квартири. Сталінський режим відмовив нашому земляку бути представником інтелектуальної еліти грецького народу.
(Приклад постанови на арешт)
Перший допит
Перший допит Костоправа запротокольовано від 31 січня 1937 року. Він містив 47 сторінок машинописного тексту! Читаючи допит Георгія Антоновича, з перших рядків можна помітити незвичну річ для таких документів. Під кожним абзацом питання слідчого НКВС і відповіддю Костоправа стоїть підпис поета: «Костоправ». Пізніше підпис ставився тільки на кожній сторінці. Таке можна побачити тільки в справі Костоправа, яка значилася під номером 110819. Та багато показань Костоправа були відредаговані та грубо змінені. На це є підтвердження. Слідчим НКВС написано: «Костоправ Георгий Антоновичь». Так-так, «Антоновичь» написано з м’яким знаком. Можна помітити високу «освідченість» слідчого. Те, що Георгій Костоправ –поет, в тексті допитів ніде не зафіксовано і ми вже знаємо чому. Та і не його поезія цікавила органи влади. В анкеті, заповненій слідчим, значиться, що він грек. Національність підкреслена жирним червоним олівцем. У всіх архівних справах національність «грек» підкреслювалася завжди. Людина з такою національністю була приречена з дня свого арешту.
Допит поета проводили майор Орлов та оперуповноважений 3-го відділу, старший лейтенант держбезпеки Еселевський. Слідчі звинувачують Костоправа в зв’язку з грецькою розвідкою. Той погоджується. Яким чином Костоправ був пов’язаний з розвідкою, чи отримував завдання і від кого, слідчі навіть не намагаються з’ясовувати. Далі заарештованому Георгію Костоправу ставилася в провину участь у контрреволюційній грецькій націоналістичній диверсійно-повстанській організації, метою якої було відторгнення від СРСР Приазов’я, значної частини Донбасу, Кубані, Північного Кавказу – саме ті території, де проживають греки. Далі ця організація мовби мала намір створити грецьку незалежну республіку. На підтвердження цих задумів слідчі домагаються від поета зізнання в його участі в грецькому з’їзді в 1918 році суспільства маріупольських греків .
(Допит члена комітету с.Крамчанки Оржицького повіту Полтавщини, 1930-ті)
Зфабриковане діло
Галина Захарова, яка все своє життя присвятила пошуку в архівах даних про безвинно репресованих в роки сталінського терору маріупольців і всього Приазов’я, в своїй роботі говорить про те, що поета Георгія Костоправа посадили зі злочинцями в одну камеру, щоб підкорити волю Георгія, змусити його зізнатися во всіх гріхах. Звичайно, це була продумана система морального і фізичного знищення людини. З її слів, про знаходження Г. Костоправа в Маріупольській тюрмі поки не відомо нічого. А видумати можна багато чого…
Маріуполь. Міська тюрма
Відомо лише, що до арештованого не пускали адвокатів. Такий стан, звичайно, дуже гнітив поета. У людини пригнічувалась воля, а то навіть і ламалась. Все це дає підставу зробити декілька узагальнень на які треба звернути увагу, продовжуючи розмову про шлях поета на червону Голгофу:
1. Справжній підпис Г. Костоправа стоїть лише під протоколом обшуку, а решта не належить поету. Таким чином, протокол допиту, обвинувачення скоріше за все були складені після виконання смертного вироку. Можливо, поет витримав всі тортури і не підписав ні одного визнання, яке хотіли отримати від нього слідчі. Таким чином, ми маємо справу не з справжніми відповідями поета, а зі сфабрикованими. Тому треба утриматися від цитування уявних відповідей поета, зафіксованих в протоколі. Бо таке цитування образливе для пам’яті Г. Костоправа. Ця неправда не має права на існування в наші дні. Ім’я поета святе.
2. В матеріалах слідства відсутнє навіть згадування про те, що мова йде про відомого літератора, журналіста, громадського діяча. Це для слідства здалось неважливим.
3. Не лише в 1937 році, але і пізніше, навіть після XX з’їзду КПРС, «Справа Г. Костоправа» була окутана завісою брехні. Взяти хоча б дату загибелі Георгія Костоправа.
(XX з'їзд КПРС)
Смерть поета
Дружині Костоправа повідомляють, що Костоправ помер від саркоми легень 23 липня 1944 в місті Жданові. Яким чином це було повідомлено дружині Костоправа? У справі є такий документ: «Цілком таємно. Вх. №500, прим. №59. Прошу дати вказівку викликати громадянку Костоправ Ольгу Євгеніївну, яка проживає за адресою Суми, Червона площа, будинок 8, кв. 3 і усно оголосити їй, що її чоловік Костоправ Георгій Антонович в 1939 році був засуджений на 10 років виправно-трудових таборів, і, перебуваючи в ув’язненні, помер 23 червня 1944 року». Так, майором Катуніним була дана неправильна вказівка 23 лютого 1937 року.
Через два місяці в квітні готується, вірніше фабрикується, новий привід: «Форма №1. Цілком таємно. Прим №65. Ув’язнення. Я, начальник обліково-архівного відділу УГБ при РМ УРСР по сталінській області майор Катунін, розглянув заяву громадянки Костоправ Ольги Євгеніївни і архівно-слідча справа №12453 за звинуваченням Костоправа Георгія Антоновича з проведення контрреволюційної діяльності, 14 лютого 1938 року засуджений НМП». А НМП означало вищу міру покарання. Та як болісно не було казати – це розстріл.
Також зберігається лист, написаний через два дні після вироку, направлений знайомим нам Катуніним в Молотовський район м. Жданова (нині Маріуполь).
(Розстріл руками НКВД)
«27 квітня 1957 року, №6/3-12-453, вх. 1176. Просимо провести реєстрацію смерті громадянина Костоправа Георгія Антоновича, 1903 року народження, уродженця села М. Янісоль, національність – грек. За наявними даними, Костоправ Г. А. помер в місцях позбавлення волі 23 липня 1944 року від саркоми легень. До арешту Костоправ Г. А. проживав у м. Жданові. Раніше смерть Костоправа Георгія Антоновича зареєстрована не була. В даний час смерть Костоправа реєструється у зв’язку з необхідністю свідоцтва про смерть».
Так КДБ робило фальшиві матеріали. У всіх офіційних матеріалах смерть Костоправа фіксувалася саме 23 липня 1944 року. Лише після того, як мною було запрошено справу Костоправа з Донецького СБУ (тоді ще КДБ) 4-5 січня 1990 року, в міській газеті «ПР» вийшла стаття Л. Яруцкого «Допит в новорічну ніч», в якій стала відома справжня дата смерті поета Георгія Костоправа – 14 лютого 1938 рік. Проте реабілітований у 1957 році. При реабілітації Костоправа було відзначено:
"З матеріалів архівно-слідчої справи Костоправа Г.А. не видно, що послужило приводом для арешту, звинувачення заарештованому не висувалося."
Так за що ж розстріляли Г. Костоправа? Лише за те, що він грек…?
Наша жизнь, как море в бурю,
Со стихией вечно споря,
Мы плывем по грозным волнам
Средь бующего моря.
Поет написав цей вірш в 1922 році, але тоді він не знав, що ці рядки будуть такими символічними для його власного життя, а може і здогадувався. Цього ми вже не дізнаємось…
Місце поховання поета, як і інших жертв «Грецької операції», офіційно невідомо, але це місце, братська могила, знаходиться тут, в Маріуполі або його околицях.